Защита интернет-сайтов как объектов авторского права


Целью исследования является задача анализа возможных решений следующих задач, связанных с защитой авторских прав:
- выявление и удостоверения нарушений интеллектуальной собственности;
- идентификация субъектов, к которым могут быть направлены претензии о нарушении авторских прав;
- доказывания подлинности информации, дизайна, графического изображения первоисточника
- пути защиты нарушенных прав.

Захист Інтернет-сайтів як об’єктів авторського права

Постановка проблеми
Швидкий розвиток Інтернет-технологій протягом двадцять першого століття стимулює використання пов'язаних з ними комунікаційних засобів в усіх областях суспільних відносин. Використання Інтернет-сайтів крім можливості масового обміну інформацією також надає змогу реалізувати віртуальне представництво підприємств, організацій, приватних осіб. Інтернет-сайт є результатом інтелектуальної та творчої діяльності у зв'язку з чим він набуває статусу об'єкта інтелектуальної власності, і не зважаючи на те, що він не виділяється Цивільним кодексом в ст.433 в окремий вид, він вважається об'єктом авторського права [1]. Проте в силу особливостей використання Інтернет-ресурсів постає проблема реалізації прав автора створеного сайту. На відміну від інших об'єктів інтелектуальної власності Інтернет-сайт може бути з легкістю скопійований і будь-як модифікований без відома автора . Існує проблема і у притягненні до відповідальності правопорушника, і у випадку, коли у автора є відомості про незаконне використання матеріалів створеного ним сайту.

>

Аналіз останніх досліджень і публікацій
Питанням застосування авторського права в Інтернет присвячені праці таких вітчизняних вчених, як В. М. Антонов, М.Я.Швець, В.М. Брижко та інші. Зокрема В.М. Брижко [2, 40] розглядає питання набуття інформацією в середовищі Інтернет характеру об'єктів інтелектуальної власності. А В.І. Юскович-Жуковська та А.С Вальковець [3, 242] обгрунтовують актуальність правового регулювання Інтернет з метою правомірного використання інтелектуальної власності.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми
Внаслідок особливостей притаманних Інтернет принципів зберігання, передачі та відображення інформації, не завжди є можливість переносу правових норм, що регулюють стосунки в області авторського права в середовище Інтернет. Так, не до кінця вирішеними залишаються питання ідентифікації суб'єктів інформаційної взаємодії у віртуальному середовищі, аналізу наданих в електронно-цифровій формі доказів, та інші питання.

>

Формулювання цілей
Основною метою статті є аналіз проблеми захисту матеріалів Інтернет-сайтів, як об'єктів авторського права, у випадках протиправного відтворення таких матеріалів на інших сайтах. На основі поставленої мети ставляться задача аналізу можливих рішень наступних задач, пов'язаних із захистом авторських прав:
- виявлення та засвідчення порушень інтелектуальної власності ;
- ідентифікація суб'єктів, до яких можуть бути надіслані претензії стосовно порушення авторських прав;
- доказування автентичності інформації, дизайну, графічного зображення першоджерела
- шляхи захисту порушених прав.

Викладення основного матеріалу
Авторське право захищає в Інтернеті дизайн сторінки і її зміст, в тому числі:
- оригінальний текст;
- графічні зображення;
- аудіофайли;
- відеофайли;
- html та інші програмні засоби відображення сайту;
- та всі решту унікальних елементів, що складають оригінальних характер матеріалу.
Розглянемо шляхи виявлення та засвідчення порушень інтелектуальної власності щодо кожного з цих об'єктів. Представницькі сайти, сайти комерційних компаній, електронних засобів масової інформації створені із своїм унікальним дизайном, призваним сприяти підвищенню репутації цих віртуальних представництв. Крім того такі сайти зазвичай містять графічні елементи, що покликані ідентифікувати дані компанії у віртуальному просторі,тому власники таких сайтів зацікавлені, щоб їхній дизайн залишався унікальним. Оскільки дизайн сайту може бути скопійований не повністю, а частково, досить важко визначити критерії, за якими нова версія дизайну сайту буде розглядатись як незаконне використання авторських графічних елементів чи як новостворений об'єкт. В такому випадку можна розглянути дизайн сайту, як складний твір, що складається з окремих елементів, частина з яких може охоронятись авторським правом. Зокрема, результати творчої праці можуть бути виражені в таких елементах, як:
- описання сайту в вигляді HTML -коду;
- графічні файли;
- програмні скрипти;
- текстове та графічне наповнення сторінок сайту
- загальний вигляд сайту (зокрема, загальний вигляд дизайну першої сторінки сайту пошукової системи Google було захищено патентом [4]).

>

Копіювання в Інтернеті оригінального тексту із сайту є не лише порушенням немайнових авторських прав, але може завдати прямої шкоди першоджерелу. Справа в тім, що найбільш популярні на Україні пошукові системи, Google та Яндекс, накладають санкції на сайти, запідозрені в крадіжці контенту. На жаль, поки що ні Google ні Яндекс не надають інструментів чи офіційної процедури підтвердження прав на контент. Тому існує небезпека, що першоджерелом буде визнано фактичну копію. Зокрема, це може статись у випадках, якщо копія була першою проіндексована пошуковою системою чи розташована на більш авторитетному сайті і не містить гіпер-посилання на сайт-першоджерело. Щоб виявити запозичення текстів із сайту, можна скористатись, зокрема, сервісом copyscape.com, який дозволяє знаходити дублі розташованих на сайти текстів. Задачу пошуку в Інтернеті копій фотографій достатньо ефективно виконує сервіс tineye.com. Для виявлення в Інтернеті копій творів, що мають власні назви, записаних в вигляді аудіо файлів чи відео файлів, можна скористатись пошуком по назві твору засобами пошукових систем.

Після того, як було виявлено факт несанкціонованого копіювання, наступною задачею є ідентифікація суб'єктів, до яких можуть бути висунуті претензії в порушенні авторських прав. До них відносяться:
- власник сайту (або адміністратор сайту, як представник власника)
- фізична чи юридична , на яку зареєстроване доменне ім'я сайту
- хостинг провайдер (далі - провайдер), - юридична особа що надає ресурси для фізичного розміщення інформації на серверах, які постійно знаходяться в Інтернет.
Для звернення до власника сайту, що порушує авторські права, можна скористатись контактними даними на самому сайті. Таке звернення може бути особливо результативним у випадках, якщо це сайт організації, що опікується своєю репутацією. В багатьох випадках власник сайту може не здогадуватись, що він порушував авторські права. Наприклад, у випадку, коли створення сайту було доручено сторонній організації, яка і використала запозичені матеріали.

Якщо на сайті відсутня будь-яка контактна інформація, можна її отримати зо допомогою whois-сервісів, які надають всю відкриту інформації по доменному імені сайту. Згідно правил адміністрування доменів, особа чи організація, на яку реєструється домен, зобов'язана надати правдиві відомості про себе. Якщо така особа така особа не відповідає на звернення за вказаними нею при реєстрації домену адресами, може бути підняте питання про відчуження домену внаслідок надання неправдивих даних.

Далі можна звернутись до провайдера, на дата-центрах якого розташований сервер сайту - правопорушника, з повідомленням про ситуацію і готовність передати справу до суду. Визначити провайдера можна по доменному імені його сайту. Інформацію про провайдера можна узнати по ns-серверах в тій же whois-інформації, або через DNS Lookup сервіси.

>

В Інтернеті прийнято свої авторські права позначати знаком копірайту. Цей знак означає, що власник сайту заявляє про свої авторські права на всі ті матеріали сайту, джерело яких не вказано. В багатьох випадках на сайтах розміщують також дозвіл на публікацію матеріалів сайту за умови активного гіперпосилання на сайт. Якщо на сайті із запозиченим матеріалом також проставлено знак авторського права, то виникає необхідність доказування автентичності своїх матеріалів. Одним із засобів доказування автентичності публікації матеріалів сайту може бути відправлення на своє імя по пошті листа з матеріалами. Якщо конверт з матеріалами буде пред'явлений суду в нерозпечатаному вигляді, він може слугувати доказом дати публікації . Також, для створення доказової бази з метою захисту авторських прав, тексти веб-сайтів можуть бути задекларовані або нотаріально завірені. Для юридичної особи доказами дати опублікування можуть бути підписані до друку матеріли, завдання на написання статті, т.п. Також доказами дати публікації статті можуть бути цитати з неї в друкованих виданнях та на інших сайтах, зокрема публікація анонсу нової статті в соціальних мережах twitter та facebook. Для фотографій доказами авторства можуть виступати негативи чи вихідна фотографія більш високої якості. Існують також способи захисту фотографій за допомогою нанесення так званих "водяних знаків" чи включенням в електронний код фотографії спеціальних міток. Однак, такі способи використовуються рідко, оскільки і "водяні знаки" і мітки відносно легко видаляються засобами графічних редакторів.

В ряді випадків для припинення порушення авторського права сайтом достатньо буває аргументованого звернення до його власника. Але у випадках, коли власник ігнорує такі звернення, притягнення його до відповідальності стає проблематичнішим. Якщо особа, що порушила авторське право, не отримала і не могла отримати з незаконного використання будь-якого доходу постає питання фактичної неможливості стягнення з такої особи завданих збитків і втрачену вигоду. Крім того, якщо доменне ім'я сайту, який порушив авторське право, зареєстровано на фізичну особу, а не юридичну, то при зверненні до суду з позовом відсутні документи, які б підтверджували те, що власником сайту, який порушує авторські права, є саме та особа, що викликана до суду. Як бачимо,позов до суду за захистом порушених прав в даній сфері є не завжди ефективним і тому застосовується досить рідко. Реальне і оперативне втручання в діяльність сайту, що порушує авторське право, може бути виконане лише провайдером, на серверах якого розташовується сайт. Як свідчать відгуки адміністраторів та розробників Інтернет-сайтів на Інтернет-форумах, звернення до провайдера на сьогодні є одним з найбільш дієвих заходів запобіганню порушенням авторського права [5]. Разом з тим, трапляються випадки, коли провайдери, блокують сайти на основі недостатньо обґрунтованих звернень про порушення авторських прав. Не важко зробити висновок,що самі провайдери зацікавлені в розробці певних законодавчих актів, регламентуючих їх права та обов'язки, в яких були б визначені міри, які провайдери можуть застосовувати до порушників та підстави для прийняття таких мір. Можлива також ситуація коли сайт-порушник розташований на закордонних серверах. Однак, як показує практика спілкування з власниками таких серверів, вони також охоче йдуть назустріч справжнім авторам [5].

>

Висновки
1. Найбільший ефект по запобіганню порушень авторського права в мережі Інтернет дає комплексне використання адміністративних та технічних засобів, які забезпечують докази автентичності матеріалів.
2. Враховуючи специфіку Інтернету, в усіх випадках порушення авторського права Інтернет-сайтами, особою, яка має всі технічні можливості втрутитись в роботу сайта-порушника, є провайдер. Тому саме до провайдера доцільно направляти, в тому числі і через суд, звернення про порушення авторських прав.
Подальші дослідження в цьому напрямку, які полягають у формуванні критеріїв, за якими визначаються порушення авторського права при копіюванні дизайну та змісту Інтернет-сайтів, а також практичних рекомендацій для провайдерів щодо заходів, які вони можуть застосовувати відносно сайтів -порушників авторського права, дадуть можливість у подальшому вдосконалити правову базу захисту авторських прав в Інтернет.

Список використаних джерел та літератури:
1. Цивільний Кодекс України
2. Брижко В.М. До питання охорони об'єктів і захисту прав у сфері інтелектуальної власності // Вісник Академії управління МВС. -2009. -№3. -С.35-48;
3. Юскович-Жуковська В.І. Вальковець А.С. Отримання авторської винагороди в мережі інтернет // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування, Випуск 3 (47). - Рівне: НУВГП. -2009. -С 237-244;
4. Google получила патент на простейший поисковый інтерфейс [Електронний ресурс]: http://lenta.ru/news/2009/09/03/google/
5. http://www.mastertalk.ru