Опыт европейских стран в установлении ответственности за незаконное использование фонограмм и видеограмм в сети Интернет


Цель исследования - рассмотреть опыт защиты авторского права на фонограммы и видеограммы в сети Интернет европейскими государствами, и возможности его использования в отечественной юридической практике.

Досвід європейських держав у встановленні відповідальності за незаконне використання фонограм та відеограм у мережі Інтернет

Широкий розвиток цифрових технологій дав поштовх для створення принципово нових творів а також нових можливостей їх поширення і використання. Нові суспільні відносини, які виникли з розвитком мережі Інтернет не могли залишитись осторонь питання їх законодавчого врегулювання. Враховуючи найбільший попит серед користувачів комунікаційних технологій саме на аудіо та відео-продукцію, особливо гостро в сучасних умовах стоїть питання захисту даного виду об'єктів інтелектуальної власності.

В даній статті будуть використовуватись такі поняття: відеограма - це відеозапис на відповідному матеріальному носії виконання або будь-яких рухомих зображень (із звуковим супроводом чи без нього); фонограма - означає запис звуків виконання або інших звуків, або відтворення звуків, крім звуків у формі запису, включеного до кінематографічного або іншого аудіовізуального твору. Обидва вищезгадані твори є вихідними матеріалами для виготовлення копій і поширення в мережі Інтернет.

Мета нашого дослідження - розглянути досвід захисту авторського права на фонограми та відеограми в мережі Інтернет європейськими державами, та можливості його використання в вітчизняній юридичній практиці.

На даний час як органами Європейського Союзу, так і національними органами країн-учасниць, прийнято чимало нормативно-правових актів покликаних на вирішення питання захисту від незаконного використання фоно- та відеограм у всесвітній мережі, тим не менш воно не є однозначно урегульованим і не перестає викликати жваві дискусії. Починаючи із прийняття комісією ЄС першої Зеленої книги "Про авторське право і виклик технологій" 17 червня 1988 р., в якій дане питання вперше було представлене загалу, його актуальність невпинно зростала. Так, в зазначеному документі говорилось про те, що розвиток нових технології породжує потребу врегулювання невідкладних проблем, до яких комісія віднесла можливість здійснення транскордонних операцій із порушенням авторського права і суміжних прав[1]. Із прийнятої системи документів слід виділити Директиву 2001/29/ЄС "Про гармонізацію певних аспектів авторського права та суміжних прав у інформаційному суспільстві" від 22 травня 2001 р. та Договори Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) "Про авторське право" та "Про виконання і фонограми" від 11 квітня 2002 р., які є базовими нормативними актами у цій сфері. Зазначені два договори також називають "Інтернет-договорами" і вони є чинними для України відповідно до прийнятих законів [3;4]. В ст.10 Договору ВОІВ "Про виконання і фонограми" міститься визначне положення, згідно якого: "Виконавці користуються виключним правом дозволяти доведення до загального відома своїх виконань, записаних на фонограмах, через дротові або бездротові засоби зв'язку таким чином, що представники публіки можуть отримувати до них доступ із будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором" [2]. Проблемність застосування даного положення полягає у врахуванні інтересів різних сторін: з одного боку - авторів а з іншого - Інтернет-провайдерів та інших компаній, зацікавлених у зменшенні контролю за розповсюдженням контенту в мережі Інтернет, а також пересічних споживачів, які бажають мати безпроблемний доступ до будь-якого контенту.

Враховуючи неможливість в даній сфері повної реалізації одних прав не порушуючи інші, країни, члени ЄС, пішли різними шляхами захисту прав авторів від незаконного використання створених ними відеограм та фонограм у всесвітній мережі. У Великобританії та Франції прийняті закони, які зобов'язують провайдерів, що надають послуги підключення до Інтернету, відслідковувати користувачів, які скачують неліцензійні матеріали та попереджувати їх за допомогою електронної пошти про порушення авторських прав. За законодавством Франції, якщо користувач проігнорував два таких попередження і продовжує завантаження на свій комп'ютер неліцензійного контенту, його позбавляють Інтернету на рік [5]. В свою чергу Британське право направило санкції на сайти- порушники авторських прав. Їх, за новим законом, має відслідковувати і блокувати телекомунікаційне управління. Практика відключення від мережі застосовується і в таких країнах як Італія, Португалія і США. Інші країни утримались від таких рішучих дій в силу низки факторів. По-перше, фільтрація контенту порушує основні права інтернет-користувачів на конфіденціальність персональних даних, а також на вільне відправлення та отримання інформації, так як вона потребує розкриття IP-адреси. По-друге, встановлюючи санкції для користувачів-порушників слід враховувати їх відсоток серед населення. Так, парламент Нідерландів відхилив законопроект, яки би забороняв завантаження аудіо- та відеоінформації з мережі Інтернет на персональні комп'ютери. В офіційній відповіді уряду було сказано, що прямі завантаження аудіо- та відеоінформації будь-якого роду, вчинені жителями і гостями Нідерландів з комп'ютерів, що знаходяться на території країни, не будуть визнані незаконними. Серед аргументів на користь відмови від прийому законопроекту був вислів, що близько третини населення Нідерландів щодня завантажують із сайтів та зберігають медіа контент. Інші дві третини теж роблять це, але трохи рідше, тому пред'явити звинувачення всім жителям просто неможливо [6]. Ще один аргумент проти застосування державою санкцій до користувачів, що зберігають неліцензійовані фоно- та відеограми це - не порушення щодо них права кожного на доступ до інформації. Оскільки Інтернет на сьогоднішній день являється не просто джерелом інформації а засобом зв'язку, доступом до грошових рахунків та страхових полісів, відключення від мережі може розцінюватись як порушення прав громадян і не спів розмірна санкція за зберігання неліцензійних матеріалів.

Висновки:
1. Існує неоднозначний підхід до врегулювання державою використання відеограм та фонограм в мережі Інтернет з урахуванням прав та інтересів авторів, провайдерів та користувачів Інтернет-ресурсами.
2. Європейський досвід встановлення відповідальності за незаконне використання фонограм та відеограм у мережі Інтернет свідчить про пріоритетність прав користувачів Інтернет у врегулюванні інформаційних відносин та уникнення більшістю країн-учасниць рішучих дій щодо притягнення їх до відповідальності.

Список використаних джерел:
1. Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності "Про виконання і фонограми" від 20 грудня 1996 року.
2. Авторське право і суміжні права в інформаційному суспільстві у Європейських спільнотах та Україні [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.yur-gazeta.com/ru/oarticle/2154/
3.Закон України " Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право" від 20 вересня 2001 року.
4.Закон України "Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми" від 20 вересня 2001 року.
5. Франція встановлює суворі санкції за завантаження піратського контенту [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://www.yurincom.com/ua/panoram_of_week/?id=6167
6. Голландия не признала скачивание музыки и видео незаконным [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://infox.ru/hi-tech/internet/2011/12/26/Gollandiya_nye_prizn.phtml